Вісім польських традицій на Великдень

Великдень — найважливіше християнське свято. У Польщі перед святами вітрини магазинів прикрашені гілочками верби, пасхальними зайцями і курчатами, а в супермаркетах рушає кампанія знижок на продукти і товари, без яких на Великдень не обійтись.

Culture.pl розповідає про традиції і звичаї, без яких годі уявити польський Великдень, в тому числі про забуті пасхальні обряди.

Похорон Журека та оселедця й przywołówki, або великодні звичаї у Куявах.

Ця давня і, на жаль, забута традиція була найбільше поширена в селах регіону Куяви. Ще до середини ХХ століття поляки дотримувалися суворого посту, утримуючись від споживання не тільки м'яса, але й від кисломолочних продуктів і цукру В очікуванні Великодня люди харчувалися в основному оселедцем і пісним журеком (суп на основі ферментованої житньої муки). Якщо згадати, що Великий Піст триває 40 днів, то можна собі уявити, наскільки полякам ці страви набридали. Саме тому напередодні Великодня вони здійснювали обряд закопування журека й оселедця. Часто селяни ходили по селу з наповненими попелом горщиками і стукали по них. Попіл символізував печаль, тому спершу ним обмазували хати сусідів, а потім розбивали горщик, на знак завершення посту і наближення радісного дня Воскресіння Христового.

Серед жартівливих пісень виносили з дому та вішали на вербу, вирізаний з дерева або картону оселедець, а наповнену гарою лампочку закопували у землю або виливали. Після прощання з брудними стравами, люди поверталися для приготування рясних великодніх страв, які повинні були бути принесені в жертву у Велику суботу.

Цікаво, що традиція символічного похорону їжі існувала не тільки у поляків. Подібний звичай був також в іспанців. Якось напередодні Великого Посту король вирішив влаштувати для своїх підданих учту. Під час почастунку виявилося, що сардини, якими їх пригощали, були зіпсовані. Іспанці, котрі вже досить випили, анітрохи не засмутилися — навпаки, вирішили все перетворити на жарт і пішли «ховати» рибу, що згодом зобразив на своєму полотні «Похорони сардинки» видатний художник Франсиско Гойя.

Свячене

Практично в кожному польському домі напередодні Пасхи готують пасхальний кошик, який потім несуть до костелу на освячення. Там обов'язково повинні бути крашанки, ковбаса або шинка, хрін, цукровий баранчик і сіль. Маленькі плетені кошики прикрашають серветками, квітами, гілочками верби.

У пасхальний кошик кладуть шинку, ковбасу, яйця, цукрового баранчика і хрін. Фото Мацєй Ґоклон / East News

Відвідування костелу

За даними соціологічних опитувань, четверо із десяти поляків регулярно ходять на недільні богослуження. Напередодні Великодня віруючі, як правило, не обмежуються відвідуванням костелу раз на тиждень.

У Великий четвер у храмах згадують останню вечерю Христа з учнями. В цей день священики під час літургії омивають ноги дванадцятьом прихожанам, що символізує служіння людям. Цей обряд походить із Біблії: перед трапезою, яку Леонардо да Вінчі зобразив у монументальному розписі «Тайна вечеря», Ісус омивав ноги своїм дванадцятьом учням.

У Страсну П'ятницю Церква згадує страсті і розп'яття Ісуса. В цей день багато поляків беруть участь у Хресній Дорозі — богослуженні, під час якого віруючі роздумують про страждання й муки Христові.

Субота — день очікування. Навіть ті, хто вкрай рідко ходить до костелу, беруть «свєнцонку» (тобто великодній кошик) і йдуть до святині. Священики провадять освячення цілий день. В маленьких костелах — щогодини, у великих — кожних 15-20 хвилин. Якщо ви опинитеся у цей день у Польщі, то неодмінно побачите людей, котрі прямують до найближчого костелу з прикрашеними кошиками в руках.

Пізно ввечері в костелах здійснюється ритуал, який називають літургією світла. На дворі костелу спершу запалюють вогонь. Від нього священик запалює велику свічу — пасхал — і рисує на ній першу (альфа) й останню (омега) літери грецького алфавіту, а також рік святкування Пасхи. Потім у супроводі процесії він заходить у темний храм, проказуючи слова «Світло Христове». Від його пасхалу вірні, котрі прийшли на богослуження, запалюють свої свічки. Темний костел наповнюється світлом сотень свічок, хор починає співати старовинний пасхальний гімн «Exsultet».

Велика субота. Фото: Тимон Марковський /Agencja Gazeta

Святковий стіл

Пасхальний стіл — один із найбагатших у році. Якщо вам вдасться потрапити в польську сім'ю на святкову трапезу, то самі у цьому переконаєтеся: на столі обов'язково будуть крашанки, фаршировані яйця, багато різновидів вудженого і запеченого м'яса, біла ковбаса, журек, м'ясні рулети, паштети, оселедець... На Великдень готують також кілька десертів: дріжджову бабку (паску), сирну пасху (зі сиру, масла, яєць, цукру, родзинок і мигдалю), маковий штрудель, або ж маківник,  сирник й обов'язково — мазурок, плаский сухий перекладанець, прикрашений мармеладом, шоколадною поливою і сухофруктами.

Великодній сніданок

У великодню неділю вся сім'я збирається разом. Сніданок починається із ділення свяченим яйцем. Це нагадує різдвяну традицію ділення «облаткою» (прісним євхаристійним хлібом), коли всі бажають один одному добра і здоров'я.

Крашанки (писанки). Фото: Маріян Зубжицький / FOTORZEPA / FORUM

Повішення Юди

Як відомо з Біблії, один з учнів Ісуса, Юда Іскаріот, зрадив Христа. У XVIII столітті в деяких регіонах Польщі з'явився обряд «повішення Юди» за зраду. Люди робили зі соломи опудало Іскаріота, били його руками і ногами, смикали, волочили по вулицях, а потім вішали або топили в водоймі. Через агресію учасників дійства церква заборонила проведення ритуалу. Нині обряд «повішення Юди» зберігся лише в кількох селах Підкарпатського воєводства.

Зустрічі з близькими і друзями

Великдень — чудова нагода зустрітися з родиною та друзями. Неділю, як правило, поляки проводять за столом в сімейному колі, а на наступний день ходять в гості — зрозуміло, прихопивши зі собою якийсь почастунок. Понеділок після Великодня — вихідний, а ось у вівторок всі уже йдуть на роботу. У багатьох після свят залишається ще багато смаколиків, тому є нагода пригостити колег.

Обливаний понеділок

«Шьміґус-динґус» (śmigus-dyngus), або Обливаний понеділок (lany poniedziałek) — розвага другого дня свят. На Великодній понеділок у Польщі діти й молодь обливають одне одного водою. Колись хлопці у такий спосіб зачіпали молодих дівчат. Вважалося, що дівчина, котра промокла до нитки, невдовзі обов'язково вийде заміж. Нині традиція обливаного понеділка все рідше трапляється у великих містах, та у польських містечках і селах її ще можна побачити.
Джерело: https://culture.pl/ru/article/visim-polskih-velikodnih-tradiciy